Дрочити чи все-таки?

Смішні Історії

НЕВЕЛИКИЙ РОЗПОВІДЬ САМЕ ПРО ЦЕ

От якось так у мене по життю весь час трапляється, що потрапляю, в якісь ситуації неприємні. Причому сам я, ясний хуй, не винен не разу. Карма говорять. Повинен відпрацювати титанічними зусиллями, і ніїбет. А як тут відпрацюєш, якщо вини моєї немає.

Ads

Ось, наприклад, нещодавно на роботі. У нас сортир один, вірніше двері вхідні в нього одна, але з двома кабінками, які на гачок такий замикаються, кожна окремо. Ну, щоб скажімо, різностатеві відвідувачі могли вільно гадити поруч, і як би ніхуя незручностей при цьому не випробовувати. Ну, мені наприклад, незручності ці до сраки. Навпаки навіть. Якщо у сусідній кабінці, наприклад Андрюха, менеджер наш, то я ще й підпустити можу для сміху. Або він, наприклад. Йому теж похуй. Пердью і веселимося. Алла Толстожопова, з бухгалтерії, теж дівка весела, з нею теж срать можна поруч. Хулі, треба молодим фахівцям відпочити від роботи. А от якщо за перегородочкой головбух там, або якщо особливо Жека, ну, секретарка наша, це зовсім інша справа. Мені при ній пердеть ніякого резону немає. Та й вона в моїй присутності, нехай і через перегородочку, за великим ходити не буде. Принцеса, хулі.

Ну, ось так і вийшло цього разу. Сиджу значить, сру, а тут двері відкриваються, і каблучки по кахлю тук-тук, цок-цок. Я затаївся, пішов у несознанку, і сиджу, намагаюся не пердіти, і балію свою прикрив, щоб значить, гівно в воду не випало, поки секретарка за стінкою свої справи не закінчить. А вона присіла там, проссалась для початку, і сидить. Йти, ніби не збирається. Ну і я сиджу, а говно в мене ніби в процесі було, тому зібралося все на виході, і чекає сигналу, що б вивалитися в кахельну вазу.

І тут Женька візьми, і заговори. Та так раптово, що я подумав, що зі мною, і я вже відповідати зібрався, та під час отямився, бо виявилося, що не зі мною зовсім. Лапонька ти моя, говорить Жека. Подружка ти моя єдина. Так би і розцілувала я тебе, щоб не дістати до губ твоїх жарких. Ти, каже одна в мене вірна подружка, одна лиш ти приносиш мені радість у цьому житті.

Я думаю, напевно, фотку подружки дістала і розмовляє з нею. Хуй розбереш цих баб. Ну і мовчу, а тільки м'язами на сраці грав, щоб не дай бог, не обосраться, в настільки драматичний момент.

А Жека знову за своє. Давай, каже, погладжу тебе. І мабуть гладити стала, бо як аж застогнала вся. Ну, думаю, пиздец бля. Може подруга в неї близька здохла, або хворіє. А вона на шепіт перейшла, і стогне так міцненька. І тут мене, бля щодо подруги і осяяло в момент. З пелоткой своєї Жека тре! Я аж трохи не дрістанул. Але втримався зусиллям волі. І вухом ближче до перегородочке так, присунувся.

– Поцілуй мене. Поцілуй мене там. – Шепоче Жека. – Ще! Ще!

А треба вам сказати, що Женька наша, дівка в самому соку. І, побачивши її у мене завжди в жилах кров починає бігати посилено. Подобається вона мені, коротше. Пиздец, як подобається. Ну, я і подумав, що на Жекіну озвучку, нехуево можна екшен накласти. Ну і ноги так тихенько розсовую, хуйло своє в руку беру звичним рухом, і під звуки її божественного шепоту, починаю собі картинки перед очима малювати.

Втім, картинки опинилися на хуй не потрібні, тому як Женька їх сама у фарбах мені вимальовували. Повний фарш, коротше, хіба що дрочити самому доводилося. Ось тільки гівно мене сильно занепокоївся, тому як фокусування у мене зрушилася злегка, у бік хуя.

– Подобаються тобі мої панчішки? – Запитує Женька.

Я вже було хотів сказати, що заєбісь, мовляв, подобаються. Але стримався, аж рот вільної долонею прикрив. Уявляю собі Жеку, в панчішках, і в ботфортах на тонкій шпильці. Вона в таких ось ботфортах на роботу приходила. Ну, я відволікся. Годяться панчішки, думаю я. А сусідка по очку продовжує шепотіти:

– Візьми мене. Ні, спочатку поліжі. Ще. Нижче, нижче, а-а-а. О-о-о.

Я значить налізиваю її, уявляючи, як вона свої довгі ноги в сторони розвела, і прогнулася як коромисло, бля.

– Попести мені соски. Ні, не рукою. Він такий твердий у тебе. А тепер між грудей. О-о. А-а. Сядь зверху. Тобі добре?

Ні хуя собі питання, думаю. Та вже трохи краще, ніж на телицю незнайому дрочити в журналі «Бурда». І представив мимри таку з начосом на голові, в кофточці удодской і в сандалях блять, трохи стояк не пропав. Але Женька врятувала в черговий раз, прошепотів:

– Ти не попереджав, що вас буде двоє!

Я аж очі відкрив, і по сторонах став зиркає. Який на хуй другий? Нам другий не потрібен. Що за хуйня? Але потім вирішив не перешкоджати. Режисура не моя, хулі. І на тому спасибі. Ебем значить удвох. Реально, один одному не заважаємо, тому я заспокоївся.

Тут Женька сповзати з базару початку, але як то мляво і млосно:

– Ні, тільки не в попу! У мене жодного разу не було в попу. Будь ласка, не-і-і! О-о. А-а-а.

Я хотів було знову відповісти їй, що я акуратно, тільки на пів шишечки, але стримався знову. У який уже раз.

Дозволила Женька в попку її отиметь, а я і радий старатися. На четвереньках її поставив, голову так рукою вниз придавив, і вводжу по чуть-чуть. Попка у неї пружна, гладенька, і рожева, як персик. Господи, як же я мріяв до попки цієї доторкнутися, а тут ебать дають. Вона вигинається, намагається голову підняти і стогне. А я знову її притискаю вниз. І раптом вона просить знову її полизати. Вже попку, то є. І тут я блять, лажанулся. Чорт мене смикнув так у роль увійти, тільки я вже насправді, голосно так кажу:

– Як же я поліжі, якщо тільки-тільки з такою працею вставив? І взагалі, жопу лизати ми не домовлялися. Нехай той, другий у тебе вилизує.

Сказав і пріхуел. Мало того, що пріхуел, ще й дрістанул. Так дрістанул так, що сам злякався. А за перегородкою Женька як заверещить від несподіванки. І, чую, як вирушила відразу. Блискавка на джинсах, вжик! Кофточка, або хуй там знає, що у неї було, зашаруділа. І дверцята сусідня, бабах! Відкрилася. І каблучки по кахлю.

Я свої дверцята теж відкрив і кричу їй навздогін:

– Ти куди, Жень? Я не скінчив ще! Я хотів тобі на обличчя скінчити! Щоб красиво!

Та який там хуй на обличчя. Зникла моя красуня за дверима. Ось думаю, муділо. Дрочити вже не цікаво було, і я озирнувся на бачок. І тут зрозумів, що я муділо в квадраті, бо як рулончика заповітного на місці не виявилося. А жопа вся в гівні, бо як я вже говорив, що дрістанул конкретно. Вся срака, напевно, в цятку, як при вітрянці. Я зі спущеними штанами в сусідню кабінку. Хуй там! Нема паперу. Я до умивальника. Жопу намагаюся закинути за край, хуй стоячий в приспущені штани впирається, незручно, блять. Я навшпиньки підвівся, до крана однією рукою дотягнувся, і давай полоскати.

І тут блять, двері відкриваються і в сортир головбух наш, Надія Федорівна входить. Зайшла і остовпіла. Відок у мене, звичайно, ще той був. Хуй варто, жопа в раковині, а на морді блять, і блаженство, і незадоволеність, і переляк, і дурна, але доброзичлива усмішка. Заходьте, кажу, Надія Федорівна. А головбух стоїть у дверях. Ні туди, ні сюди. Тільки рулончик дефіцитний на руках смикає, сучка запаслива.

– Ви б хоч двері прикрили. Незручно, блять. – Вивів я її зі ступору.

А вона почухала так за вухом, і говорить, причому ні в пизду, ні в червону армію:

– Добре. Я пізніше зайду.

Зайшла вона пізніше чи ні, я не знаю. А тільки з Женечкою у нас пізніше все самим прегарним чином вийшло. Вона перший час шуга мене. З курилки вибігала, коли я заходив. Червоніла при зустрічі, і оченята свої прекрасні опускала так, безневинно. Поки я раз в коридорі не спіймав її за руку, і не сказав:

– Знаєш що, краса моя. Після того, що між нами було, я думаю нехуй морду повернути. Навпаки, можемо, один одному таку послугу надати, що на все життя запам'ятається.

– Приголосна я. – Смиренно відповіла Жека.

Ну і не стали цю справу у довгу шухляду відкладати. Майже все було, як і в авторській версії. І панчішки, і ботфорти, і полизати, і поцілувати, і в Попков. І на личко кінчити, теж було. Не було тільки третього. Нахуй нам третій. Нам і удвох було дуже навіть заєбісь.

Тільки ось гостроти відчуттів, тих що я у вбиральні на очку випробував, не було. Зате Женька була, сама що ні на є реальна. От і думаю тепер, що почесніше. Дрочити, або ебать. І не знаходжу відповіді на це питання …




Связанные записи

Cмешные приколы
Дата: Среда, Октябрь 6, 2010 Рубрика:Cмішні історії. Получать комментарии этой записи поRSS ленте. Вы можете оставить комментарий, или обратную ссылку с вашего сайта.

Комментирование